На підставі комплексного аналізу досвіду використаннчя геліосистем в архітектурі обгрунтовано актуальність задачі оптимізації розміщення геліоприймальних пристроїв на складних поверхнях архітектурних об'єктів. Сформульовано вимоги до геометричних моделей надходження та досліджкення розподілу сонячної радіації. Створено, узагальнено та з використанням числового методу досліджено неперервну та дискретну геометричні моделі надходження сонячної радіації на поверхні архітектурних об'єктів. На основі методів системного аналізу визначено раціональні межі використання даних моделей. Розроблено геометричні алгоритми розрахунку миттєвої, добової, річної (сезонної) сонячних радіаційних зон. Запропоновано алгоритм дискретного сумування миттєвих значень радіації, досліджено його точність. З метою підвищення ефективності дискретного підходу наведено ряд допоміжних алгоритмів сканування об'єктів, трасування, визначення видимості. Висвітлено геометричні моделі управління формою поверхні для забезпечення наперед заданих параметрів сонячної радіаційної зони та формоутворення поверхні з наперед заданими властивостями сонячної радіаційної зони. Проаналізовано ієрархію задач моделювання, описано особливості реалізації моделей на містобудівельному, архітектурно-планувальному та конструктивному рівнях проектного процесу.

  Скачати повний текст